Чинники сповільнення ліберально-демократичних реформ у Латвії

Анотація

Вивчається проблема якості демократії Латвії за період її членства в ЄС (2004-2020). Оцінюється прогрес/регрес цієї держави Балтії у зміцненні стійкості ліберальної демократії. Запропоновано авторську оцінку причин росту дефектів латвійської демократії. Аналізується відповідність політичної культури латвійців ліберально-демократичним цінностям. Авторка доводить, що попри три десятиліття процесів демократизації, ліберальна демократія в Латвії не є стійкою, а її цінності гостро-дискусійними в латвійській громаді. На основі даних соціологічних опитувань, індексів демократизації тощо зроблено висновок про висхідний характер дефектів демократії в Латвії. Наголошено, що до прийняття цієї держави до ЄС чинник євроінтеграції був ефективним мотивом ліберально-демократичної трансформації. Водночас після розширення ЄС 2004 року темпи реформ сповільнилися, мотивація Латвії (як і багатьох інших «молодих» демократій Центральної та Східної Європи) форсувати демократичні перетворення знизилась. Однією з найбільших проблем демократизації Латвії авторка статті уважає потребу переформатування цінностей населення відповідно до західного ліберально-демократичного стандарту в умовах певного внутрішньосуспільного спротиву суспільства, прихильного до консервативних цінностей. Констатовано зростання недовіри латвійців до традиційних партій і політиків, а також органів влади. Підкреслено висхідну присутність на політичній арені Латвії популістських та праворадикальних партій. Як одну з перешкод стійкості ліберальної демократії у Латвії названо недостатній прошарок середнього класу. У статті проведено паралелі з іншими державами Балтії (Естонія, Литва) з акцентом на спільних і відмінних характеристиках якості ліберальної демократії.