МЕТОДОЛОГІЯ КЕМБРИДЖСЬКОЇ ШКОЛИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ТА ДИСКУРС ПРО РОЛЬ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ

  • Maksym Yakovlyev Національний університет «Києво-Могилянська академія» https://orcid.org/0000-0001-7774-3513
Ключові слова: міждисциплінарні лінгвістично-політологічні дослідження, концептологія, методологія наукових досліджень, дискурс-аналіз, міжнародні відносини.

Анотація

Методологія Кембриджської школи інтелектуальної історії, ключовий підхід якої отримав назву «контекстуалізм» і в якій особлива увага приділяється аналізу політичних ідіом (мов) в конкретному суспільно-політичному контексті для пошуку відповіді на ключове питання «що намагався зробити автор, коли робив свої висловлювання?» використовується для окреслення можливостей дослідження внутрішньоукраїнського дискурсу про роль України на міжнародній арені на прикладі тези про уявне «зовнішнє управління». Саме поняття «інтелектуальна історія» застосовується до широкого спектру об’єктів досліджень, що відкриває можливості для дослідження дискусій про зовнішньополітичній вектор України та її відносин з іншими державами та міжнародними акторами саме як інтелектуальної історії, яку можна реконструювати шляхом аналізу мовних форм політичних спільнот, що встановлюють рамки можливих висловлювань про політику та дозволяють краще зрозуміти використання концептів в різних політичних контекстах. Риторичний і практичний узус формує погляди політичних акторів та розширює або обмежує спроможності дискурсивної дії. З позицій представників Кембриджської школи, дослідження політичних ідіом дозволяє з’ясувати, яким чином змінюються парадигми опису та розставляються політичні акценти. На прикладі дискурсу про роль України на міжнародній арені показано, що політичні актори через висування тези про «зовнішнє управління» по відношенню до нашої держави ставлять під питання її суверенітет та міжнародну суб’єктність, але за допомогою цього риторичного прийому також відмежовують Україну від Заходу (який, зокрема, активно наполягає на боротьбі з корупцією) і відкривають можливості для її зближення з Росією через переформатування позиції цієї країни всередині внутрішньополітичного українського дискурсу – з країни-агресора на можливого партнера чи навіть кредитора або фінансового донора. За допомогою такого прийому також відбувається зміщення уваги від тих сил, які всередині країни мають негативний плив на її внутрішню та зовнішню політику (олігархи) на тиск ззовні. Подальші дослідження процесів виробництва і розуміння висловлювань в українській політиці, зокрема й щодо її місця та ролі на міжнародній арені, з використанням методології Кембриджської школи інтелектуальної історії, можуть також посилити міждисциплінарні зв’язки між гуманітарними та суспільствознавчими науками.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Maksym Yakovlyev, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Кандидат політичних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародних відносин,
Керівник Школи політичної аналітики,
Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Посилання

Atnashev, T. Velizhev, A. (2018). Kembridzhskaya shkola: istoriya i metod [The Cambridge School: History and Method], in: Kembridzhskaya shkola: teoriya i praktika intellektualnoy istorii [The Cambridge School: Theory and Practice of Intellectual History] / Sost. T. Atnashev. M. Velizhev. M.: Novoye literaturnoye obozreniye, 7-52. (in Russian)

Skinner. K. (2018[1969]). Znacheniye i ponimaniye v istorii idey [Meaning and Understanding in the History of Ideas], in: Kembridzhskaya shkola: teoriya i praktika intellektualnoy istorii [The Cambridge School: Theory and Practice of Intellectual History] / Sost. T. Atnashev. M. Velizhev. M.: Novoye literaturnoye obozreniye, 53-122. (in Russian)

Skinner. K. (2018[1988]). Motivy, namereniya i interpretatsiya tekstov [Motives, Intentions and the Interpretations of Text], v: Kembridzhskaya shkola: teoriya i praktika intellektualnoy istorii [The Cambridge School: Theory and Practice of Intellectual History] / Sost. T. Atnashev. M. Velizhev. M.: Novoye literaturnoye obozreniye, 123-188. (in Russian)

Andělová, K. (2019). Czechoslovak Generational Experience of 1968: The Intellectual History Perspective. East European Politics And Societies: And Cultures, 33(4), 881-898. DOI: 10.1177/0888325419864418

Bain, W., & Nardin, T. (2017). International relations and intellectual history. International Relations, 31(3), 213-226. DOI: 10.1177/0047117817723069

Bevir, M. (2000). The Role of Contexts in Understanding and Explanation. Human Studies, 23(4), 395-411. DOI: 10.1023/a:1005636214102

De Kock, L. (2020). ‘I think’ (the thoughts of others). The German tradition of apperceptionism and the intellectual history of schizophrenia. History Of Psychiatry, 31(4), 387-404. DOI: 10.1177/0957154x20933827

Elgie, R. (2019). An Intellectual History of the Concepts of Premier-Presidentialism and President-Parliamentarism. Political Studies Review, 18(1), 12-29. DOI: 10.1177/1478929919864770

Ehlert Maia, J. (2011). Space, social theory and peripheral imagination: Brazilian intellectual history and de-colonial debates. International Sociology, 26(3), 392-407. https://doi.org/10.1177/0268580910388964

Engelberg, A. (2011). Ukraine: Die Oligarchen-Republik [Ukraine: The Republic of Oligarchs]. Blätter für deutsche und internationale Politik, 56(8), 23-25. (in German).

Kelley, D. (2002). Intellectual history and cultural history: the inside and the outside. History Of The Human Sciences, 15(2), 1-19. DOI: 10.1177/0952695102015002123

Keene, E. (2017). International intellectual history and International Relations: contexts, canons and mediocrities. International Relations, 31(3), 341-356. DOI: 10.1177/0047117817723068

King, P. (1995). Historical contextualism: The new historicism?. History Of European Ideas, 21(2), 209-233. DOI: 10.1016/0191-6599(94)00248-e

Makari, G. (2016). Soul machine. The Invention of the Modern Mind. New York: W.W. Norton and Company.

McMeel, G. (2005). Language and the Law Revisited: An Intellectual History of Contractual Interpretation. Common Law World Review, 34(3), 256-286. DOI: 10.1350/clwr.2005.34.3.256

Minakow M. (2020). Die Rolle der Oligarchen bleibt unverändert [The Role of Oligarchs Remains Unchanged]. Ukraine-Analysen, (232), 16-17. (in German)

Müller, J. (2008). ‹Our Philadelphia›? On the Political and Intellectual History of the ‹European Constitution›. Journal Of Modern European History, 6(1), 137-154. DOI: 10.17104/1611-8944_2008_1_137

Nelles, M. (2019). 100 Tage Selenskyj: Eine erste Bilanz [100 Days of Zelenskyi: The First Statement of Accomplishments]. Ukraine-Analysen, (221), 20-23. DOI: 10.31205/ua.221.02. (in German).

Nelles, M. (2018). Vom Jäger zum Gejagten? Eine Analyse der Auseinandersetzungen um das Nationale Antikorruptionsbüro der Ukraine (NABU). [From Hunter to the Hunted One? An Analysis of Controversies around the National Anti-Corruption Office of Ukraine] Ukraine-Analysen, (194), 18-22. DOI: 10.31205/ua.194.01. (in German)

Nord, D. (1990). Intellectual History, Social History, Cultural History… and Our History. Journalism Quarterly, 67(4), 645-648. DOI: 10.1177/107769909006700417

Pleines, H. (2008). Die Macht der Oligarchen. Großunternehmer in der ukrainischen Politik [The Power of Oligarchs: Big Enterprises in Ukrainian Politics]. Ukraine-Analysen, (40), 2-5. DOI: 10.31205/ua.040.01 (in German).

Pocock, J. (1975). The Machiavellian moment. Princeton: Princeton university press.

Tanigaki, M. (2018). The Changing ‘China’ Elements in China Studies in the University of Hong Kong. China Report, 54(1), 99-117. DOI: 10.1177/0009445517744406

Thorup, M. (2019). Politisk idéhistorie: Fire tilgange. [History of Political Ideas: Four Approaches] Politik, 21(3). DOI: 10.7146/politik.v21i3.113008 (in Danish)

Whetsell, T., & Shields, P. (2013). The Dynamics of Positivism in the Study of Public Administration. Administration & Society, 47(4), 416-446. DOI: 10.1177/0095399713490157


Переглядів анотації: 14
Завантажень PDF: 12
Опубліковано
2020-12-21