НОВА ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ
Анотація
Досліджуються нові інструменти публічної дипломатії та масштаб розширення кола явищ, які можна використовувати як нові інструменти публічної дипломатії. Розглядаються, що на додаток до старих у новому тисячолітті можна виділити нові інструменти публічної дипломатії, такі як: діаспора, міжнародні конференції, стипендії, журнали, рекламні матеріали, високі особистості, спорт, домінуюча культура, відносини з міжурядовими установами, зосередженість на міжнародних групах громадянського суспільства, інформаційні агентства, інструменти соціальних медіа, культурні центри, універсальна кухня, музика та програми обміну. Встановлюється, що старі інструменти публічної дипломатії нелегко замінити, так само як і створити нові, наприклад, організувати діаспору, зруйнувати мову, кухню чи культуру, але більшість нових інструментів публічної дипломатії можна створити в середньостроковій або короткостроковій перспективі, наприклад: заснування університетських кафедр, телевізійних каналів, спілкування груп у соціальних мережах, організація частих міжнародних конференцій, видання журналів, ініціювання якісних фільмів і серіалів і встановлення добрих стосунків з міжнародними аналітичними центрами. Доводиться, що дані інструменти потребують грошей, але це слід сприймати як інвестицію в м’яку силу.
Завантаження
Посилання
Albishri, O., Tarasevich, S., Proverbs, P., Kiousis, S.K., & Alahmari, A. (2019). Mediated public diplomacy in the digital age: Exploring the Saudi and the U.S. governments’ agendabuilding during Trump’s visit to the Middle East. Public Relations Review, 45(4). https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2019.101820
Amirbek, A., & Ydyrys, K. (2014). Education and Soft Power: Analysis as an Instrument of Foreign Policy. Procedia - Social and Behavioral Sciences, 143, 514-516. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2014.07.428
Ayhan, K. J. (2019). Boundaries of Public Diplomacy and Nonstate Actors: A Taxonomy of Perspectives. International Studies Perspectives, 20(1), 63-83. https://doi.org/10.1093/isp/eky010
Craig, H. (2012). The Rhetoric of Soft Power: Public Diplomacy in Global Contexts. Lexington Books.
Fitzpatrick, K.R. (2010). The future of the US public diplomacy; an uncertain fate. Leiden. Martinus Nijhoff Publishers.
Huang, Zh.A. & Wang, R. (2020). Panda engagement, in: China’s digital public diplomacy, Asian Journal of Communication, 30(2), 118-140,
Golan, G.J. (2013). An Integrated Approach to Public Diplomacy. American Behavioral Scientist, 57(9), 1251.
Ingenhoff, D., & Marschlich, S. (2019). Corporate diplomacy and political CSR: Similarities, differences and theoretical implications. Public Relations Review, 45(2), 348-371. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2019.01.002
Jia, R., & Li, W. (2020). Public diplomacy networks: China’s public diplomacy communication practices in twitter during Two Sessions. Public Relations Review, 46(1). https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2019.101818
Kim, J. (2016). Public relations and public diplomacy in cultural and educational exchange programs: A coorientational approach to the Humphrey Program. Public Relations Review, 42(1), 135-145. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2015.09.008
L’Etang, J. (1998). State propaganda and bureaucratic intelligence: The creation of public relations in 20th century Britain. Public Relations Review, 24(4), 413-441. https://doi.org/10.1016/S0363-8111(99)80109-X
Mogensen, K. (2017). From public relations to corporate public diplomacy. Public Relations Review, 43(3), 605-614. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2017.03.011
Nye, J.S., Jr. (2008). Public Diplomacy and Soft Power. The Annals of the American Academy of Political and Social Science, 616, 94. https://doi.org/10.1177/0002716207311699
Nye, J. S., Jr. (2009). Get Smart- Combining Hard and Soft Power. Foreign Affairs, 88(4), 160-163.
Pacher, A. (2018). The ritual creation of political symbols: International exchanges in public diplomacy. British Journal of Politics & International Relations, 20(4), 880-897. https://doi.org/10.1177/1369148118786043
Pamment, J. (2014). Articulating influence: Toward a research agenda for interpreting the evaluation of soft power, public diplomacy and nation brands. Public Relations Review, 40(1), 50-59. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2013.11.019
Pajtinka, Erik. (2016). Military Diplomacy and Its Present Functions. Security Dimensions. International and National Studies, 179-194.
Park Se Jung &Lim Yon Soo (2014) Information networks and social media use in public diplomacy: a comparative analysis of South Korea and Japan. Asian Journal of Communication, 24(1), 79-98. DOI: 10.1080/01292986.2013.851724
SarvestaniFatemehShafiee, Ameli Saied Reza &IzadiFoad (2019) Israeli public diplomacy toward the United States: a network and narrative approach. Asian Journal of Communication, 29(2), 181-200, DOI: 10.1080/01292986.2018.1531898
Weber, F., & Larsson-Olaison, U. (2017). Corporate social responsibility accounting for arising issues. Journal of Communication Management, 21(4), 370-383. https://doi.org/10.1108/jcom- 02-2017-0028.
White, C., & Radic, D. (2014). Comparative public diplomacy: Message strategies of countries in transition. Public Relations Review, 40(3), 459-465. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2014.01.012
Wiseman, G. (2015). Isolate or Engage: Adversarial States, US Foreign Policy, and Public Diplomacy. Stanford University Press.
Yang, A., Klyueva, A., & Taylor, M. (2012). Beyond a dyadic approach to public diplomacy: Understanding relationships in multipolar world. Public Relations Review, 38(5), 652-664. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2012.07.005
Yenigun, C., Basoos, H. & Hassan, G., (2020). Negotiation level between EU and the GCC/ International Journal of Innovation, Creativity and Change, 14 (11), 65- 75. https://www.ijicc.net/images/Vol_14/Iss_11/141107_Yenigun_2020_E1_R.pdf
Yenigun, C., (2016) Conflict Resolution for the Middle East: Sectarian Rapprochement,Turkish Journal of Middle Eastern Studies, 3(2), 13-27. https://dergipark.org.tr/tr/download/articlefile/231834
Yenigun, C., (2016) Evolution Dilemma of the United. International Journal of Research in Business and Social Science, 5 (1), 65-75.
Yenigun, C., (2010). Balkan multiculturism: sample to its own and to the EU. European Studies Journal, 1(1), 5-12. https://www.researchgate.net/publication/278023306_Balkan_Multiculturism_Sample_to_Its_Own_and_to_the_EU
Zaharna, R. S., & Uysal, N. (2016). Going for the jugular in public diplomacy: How adversarial publics using social media are challenging state legitimacy. Public Relations Review, 42(1), 109-119. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2015.07.006
Zhang, J., & Swartz, B.C. (2009). Toward a model of NGO media diplomacy in the Internet age: Case study of Washington Profile. Public Relations Review, 35(1), 47-55. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2008.09.018
Переглядів анотації: 23 Завантажень PDF: 22
Авторське право (c) 2022 І.К.Головко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
