Філософія та політологія в контексті сучасної культури

ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ НА ТЕМУ ПРО «СТРАХ БОЖИЙ»

Tetiana Borisova — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Проблема філософського виміру «страху Божого» розглядається через призму культурологічного виміру. Акцентується увага на особливостях методологічного аналізу цього феномену. Здійснюється спроба встановити онтологічний статус «страху Божого» в сучасному культурному просторі. Робиться висновок-припущення, що саме словосполучення поняття «страх Божий» може виступати як перформативне поняття, що спроможне на фундаментальну зміну життєвої реальності для людини.

МІФ ЯК СПОСІБ ОЗНАЧУВАННЯ

Oleksandr Mykhailiuk, Viktoriia Vershyna — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Міф розглядається як знакова система, як певний спосіб означення. Сутність міфу розуміється в означенні об’єктів навколишнього світу. З особливостей означування витікають всі інші властивостей міфу. Розглядається багатовимірність знаку в міфі. Знак у міфі становить собою своєрідну тріаду: конкретно-чуттєве переживання – образ – ім’я, котрі постають у нерозривній єдності.

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Oksana Osetrova — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Феномен суїциду, як правило, викликає суїцидальний жах і відчуження від самої особи, яка добровільно наближує власну смерть, та від її близьких, залишаючи і факти, і осіб, що потребують зовнішньої допомоги й спілкування, зокрема, у соціальному вакуумі, помноженому на внутрішню (екзистенціальну) порожнечу. При цьому за феноменологічними дужками залишається той факт, що суїцидальна дія спричиняється не тільки внутрішніми чинниками, але й зовнішніми – соціальними – впливами, на чому безпосередньо акцентував увагу батько суїцидології, відомий французький соціолог Е. Дюркгайм. З огляду на зазначене та з урахуванням актуальності суїцидальної проблематики мета даного дослідження безпосередньо полягає у з’ясуванні ключових соціальних проблем, всередині яких наразі перебувають українці, а також впливу соціальної проблематики і її зв’язку із сучасними суїцидальними тенденціями в Україні. Інакше кажучи, дану роботу сфокусовано на аналіз суїцидальних причин соціального характеру, що вирізняють сучасні умови буття українського народу, серед яких у I чверті XXI століття почергово зактуалізувалися: 1) пандемія COVID-19 та спричинений нею карантин; 2) повномасштабне вторгнення загарбницьких військ РФ на територію України 24.02.2022 р. Незважаючи на те, що зазначені соціальні проблеми мають спільний характер – танатологічний, вони по-різному вплинули на свідомість і підсвідоме українців, що виявляється у діаметрально протилежних наслідках, які спостерігаються у розвитку суїцидальних тенденцій в Україні: 1) пандемія через ізоляцію/самоізоляцію й відчуження як окремих частин Я, так і Я від Інших спричинила хвилю самогубств; 2) війна через згуртованість у сім’ї/громаді/суспільстві детермінувала наразі зниження суїцидальних тенденцій у суспільстві. Безумовно, суїцидальна проблематика в Україні, на жаль, не зникла, однак наразі вона носить другорядний характер.

ГАРАСИМ СМОТРИЦЬКИЙ І ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ: ФЕНОМЕН ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНСЬКОМУ ВІДРОДЖЕННІ

Nadia Pavlusiv — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Актуальність теми визначається викликами, котрі постали перед українським суспільством у зв’язку з цивілізаційними процесами та етнокультурними трансформаціями. Метою статті є сформулювати філософські положення про феномен інтелектуального лідерства в українському відродженні на прикладі праці Гарасима Смотрицького Острозька Біблія. Вітчизняні науковці активно обговорюють необхідність формування в Україні інтелектуальної національної еліти. Гарасим Смотрицький – блискучий зразок українського інтелектуала, здатного формулювати і вирішувати надскладні теоретичні і практичні проблеми і знаходити їх розв’язки, апробація яких триватиме багато століть. Острозька Біблія позначила вступ українців та інших слов’янських православних народів у нову технологічну епоху. Цивілізаційне лідерство у цьому етнокультурному регіоні у декілька десятиліть ХVI століття безспірно залишалося за українцями. Видання Острозької Біблії визначило методологію та стандарти редакційно-видавничої роботи з текстами слов’янськими мовами на століття вперед, аж до сьогоднішнього часу. Особистість Гарасима Смотрицького неможливо відділити від найбільшого проєкту його життя – Острозької Біблії.
Герасим Смотрицький організував міжнародну групу фахівців, котра забезпечила підготовку до друку тексту Біблії церковнослов’янською мовою, котра увійшла в історію як Острозька Біблія. Це звершення є безпрецедентним у вітчизняній історії за складністю поставлених задач, труднощами, а також наслідками для подальшого перебігу культурно-історичних процесів у Східній Європі. Острозька Біблія та пов’язана з нею науково-видавнича діяльність стали одним з ідеологічних витоків формування Козацької держави, а також інших політичних процесів на слов’янських землях, де сповідували православну віру. Зумівши створити організаційні та методологічні передумови для видання Острозької Біблії, а також довівши справу її видання до успішного завершення, Гарасим Смотрицький відбувся як інтелектуальний лідер доби Українського Відродження.

ОСОБЛИВОСТІ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ У ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В ТРАНЗИТИВНИХ ДЕМОКРАТІЯХ

Tetyana Voronova — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

У рамках статті досліджуються фундаментальні засади формування політичного іміджу держави. Мета полягає у досліджені базових особливостей формування у внутрішньому середовищі політичного іміджу держави, що перебуває у стані демократичного транзиту. Первинною актуальністю дослідження буде володіти для України та інших держав, що реалізують перехід до сталої демократії. У статті виокремлено первинні чинники формування політичного іміджу держави у процесі реалізації демократичного транзиту та пояснюється їх особливості під впливом зазначених процесів. У рамках дослідження політичний імідж держави, що знаходиться у процесі демократичного транзиту розуміється нами як сукупність політичних характеристик, що створюють відповідне уявлення про політичну складову держави у внутрішнього та зовнішнього середовища. Однією з особливостей формування політичного іміджу в транзитивному середовищі буде виступати відповідність політичної складової держави якості продемократичних перехідних процесів в ній. Тому, складовими та особливостями формування політичного іміджу транзитивної демократії у внутрішнього середовища будуть виступати імідж політичного лідера, що здійснює керування модернізаційними процесами у рамках демократичного транзиту, імідж політичних партій в зазначеному вище контексті, політичне продемократичне реформування, політична комунікація. Ґрунтовно досліджується кожна складова формування політичного іміджу держави у внутрішньому середовищі та їх особливості у рамках реалізації іміджевої моделі держави, що здійснює демократичний транзит. У відповідності до складових та їх особливостей, у першу чергу, стверджується, що саме продемократичний імідж політичного лідера виступатиме більш дієвим в транзитивній демократії, у першу чергу, формування такого іміджу у ментальному просторі внутрішнього середовища для подолання авторитарних, тоталітарних стереотипів. Виокремлюються особливості політичної партії як чинника та складової формування політичного іміджу держави, що здійснює демократичний транзит. Ефективність політичної партії у такому контексті буде визначатися її програмою, ідеологічною складовою, фактичною діяльністю, політичними лідерами то зовнішніми чинниками. Особливості чиннику політичного реформування при формуванні політичного іміджу буде реалізовуватись у випадку реального, а не номінального провадження демократичних норм в політичну систему, зокрема децентралізація влади, спонукання суспільства до інтеграції у політичну систему держави тощо. Значна увага приділяється політичній комунікації. Наводяться висновки.

ПЕРСПЕКТИВА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ ПІСЛЯ ВІЙНИ: ВТІЛЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ НОВОГО ВИБОРЧОГО КОДЕКСУ ЧИ КОНСЕРВУВАННЯ ЗМІШАНОЇ СИСТЕМИ

Andrii Kliachyn — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню еволюції виборчої системи України – за 8 парламентських електоральних циклів було послідовно застосовано три ключових модифікації (мажоритарна, змішана, пропорційна), а потім – країна повернулася до змішаної системи. Надана характеристика ключовим чинникам такої «турбулентності» виборчого процесу політичного та соціально-економічного характеру. Викладені переваги та вади застосування кожної з моделей виборчої системи безпосередньо в контексті політичних процесів в Україні. Наведені конкретні кейси щодо практичного втілення цих моделей виборчої системи під час парламентських та місцевих виборів в Україні. Проаналізований алгоритм виборчого процесу в умовах пропорційної виборчої системи з «відкритими списками» та можливими преференціями щодо голосування за партійних кандидатів. Порівняно аргументи за та проти втілення положень нового Виборчого кодексу України, з одного боку, та можливої консервації змішаної виборчої системи (з мажоритарною складовою) – з іншого.

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ ВИБОРІВ: ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Yuriy Nikolenko — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Розглянуто сутність та складові компоненти інституту політичних виборів. Зроблено висновок, що під політичними виборами розуміється встановлена законодавством процедура обрання певних посадових осіб чи персонального складу певних колективних органів влади. В структурі інституту виборів виділені наступні складові: 1) категорія виборів, 2) виборче законодавство, 3) учасники виборів, 4) виборна посада, 5) виборча система та особливості організації виборчого процесу. Ключовою складовою інституту виборів є виборче законодавство, тобто закріплена в нормативно-правових актах сукупність правових норм, які регулюють організацію, проведення та встановлення результатів виборів.

БЕЗПЕКОВІ ПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ: ПІДХОДИ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ДЕМАРКАЦІЇ

Viktor Okorokov, Oleksii Tretyak — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню політичної безпеки, яка виступає простором цілеспрямованих політико-комунікаційних дій або кампаній. Мета дослідження – з’ясування змісту теоретичних підходів до аналізу безпекових політичних комунікацій. Охарактеризовано значення соціально-економічного розвитку окремих регіонів як чиннику покращення або погіршення стану політичної безпеки. Було підкреслено, що на сучасному етапі існує потреба узагальнення наявних типів безпекової політичної комунікації. Проаналізовано причини широкого залучення фахівців до аналізу конкретної держави та залучення великої кількості фактів і свідчень адекватності державної політики. Розкрито значення поняття економічної безпеки, яке відсилає до потужного масиву даних про економічну спроможність конкретної держави. З’ясовано джерела даних зворотного зв’язку щодо попередніх заходів політичної безпеки. Виявлено акторів політичної безпеки, які вимагають уваги центрів макрополітичного управління. Доведено, що відповідальність за стан політичної безпеки виключно на центральний рівень політичного менеджменту є обмеженим баченням в рамках стратегічної без пекової комунікації. З’ясовано глибинні ціннісні засади, які можуть спричинити виклики політичної безпеки в конкретній державі та суспільстві. Припущено, що «типовий профіль» сприйняття небезпеки у суспільстві відіграє значну роль в ідентифікації її основних носіїв. Встановлено, що цілеспрямований вплив або «атака» на українські культурні цінності в умовах відкритої російської агресії показали масштабність інформаційно-культурної небезпеки. Зроблено висновок, що підготовка конкретних заходів щодо запобігання викликам політичної небезпеки передбачає наявність теоретичної площини, в якій будуть об’єднані результати різнорідних досліджень. Підкреслено, що владо- або державоцентризм політико-комунікаційних повідомлень виступають чинником усвідомлення масштабів та значення політико-комунікаційних кампаній відносно запитів і потреб суспільства. З’ясовано, що комплекс типів безпекової політичної комунікації визначає ефективність національної моделі безпекової політичної комунікації.

ОСНОВНІ ПРОРАХУНКИ У СТРАТЕГІЇ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРИ ПЛАНУВАННІ ТА ПРОВЕДЕННІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

Yuliia Tverdokhlib — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

таття присвячена аналізу гібридної стратегії Російської Федерації щодо намірів встановлення повного контролю над територією України шляхом організації та забезпечення повномасштабного вторгнення та виявленню основних прорахунків (оперативних, тактичних, стратегічних) та факторів (внутрішніх та зовнішніх), що спричинили її провал. Стаття містить короткий огляд історичного підґрунтя (політика, яку проводили Російська імперія та СРСР проти України та її громадян) та сучасних причин (внутрішня політична ситуація, яка існує сьогодні в Росії, та зовнішня – вплив міжнародного середовища на перебіг російської війни проти України) зриву стратегії вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації під час підготовки, планування та здійснення повномасштабного вторгнення Збройних сил Російської Федерації на територію України. Стаття включає політичні, воєнні та дипломатичні прорахунки, яких припустилося вище військово-політичне керівництво Російської Федерації при плануванні та реалізації повномасштабного вторгнення на територію України. Також у статті визначено основні події, фактори та обставини, які здійснили переломний момент у перебігу російської повномасштабної війни проти України. Окрім усього вищезазначеного, у статті пояснюється головна причина, яка спричинила всі прорахунки та помилки, допущені особами, відповідальними за планування повномасштабного вторгнення в Україну, та пояснюється, чому ця причина не була взята до уваги вищим військово-політичним керівництвом Російської Федерації.

АВТОРИТАРИЗМ І ДЕМОКРАТІЯ В ПІВДЕННО-СХІДНІЙ АЗІЇ: РЕЖИМНА ДИНАМІКА В КОНТЕКСТІ «ТРЕТЬОЇ ХВИЛІ» ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

Serhii Teslenko, Oleh Tkach — пт, 30 гру 2022 00:00:00 +0200

У статті розглядаються траєкторії політичної трансформації в країнах Підвенно-Східної Азії.
Проаналізовано специфіку демократичного транзиту в умовах третьої хвилі демократизації. Зазначено, що лінія розлому в регіоні пролягає між країнами з перехідною економікою та країнами, які встановили електоральну демократію (а не між простою демократією та консолідованою демократією).
Досліджено становлення демократій у Таїланді, в Індонезії, Сінгапурі, Малайзії, Камбоджі, на Філіппінах. Окрема увага надається феномену демократичного відкату та загрозам демократизації.
Розглянуто перспективи здійснення у країнах Південно-Східної Азії незворотних демократичних реформ. Було підкреслено, що головне завдання для еліт у регіоні, – продемонструвати здатність режимів одночасно забезпечувати ефективний рівень управління і здійснювати реформи, спрямовані на інклюзивну участь і політичну підзвітність.